Люди з інвалідністю є споживачами таких самих послуг і такими самими громадянами, як і люди без інвалідності. Тому важливо зосередження уваги на людині, а не на її інвалідності. Потреби людини можуть бути різними, але підхід до задоволення цих потреб повинен залишатися однаковим для всіх.
Важливо пам'ятати, що не всі люди з інвалідністю – це люди на візках. Є особи з вадами зору, слуху; люди з обмеженими можливостями пересування, які під час ходи можуть використовувати допоміжні засоби, як то паличка, милиці, а також люди з розумовими вадами.
Дотримання наведених рекомендацій допоможе налагодити контакти та уникнути незручності та непорозуміння у спілкуванні з людьми з інвалідністю. Слід враховувати, що люди з інвалідністю дуже вразливі до слів, визначень та понять, які викликають жалість та інші негативні асоціації.
З питань, що стосуються людини з інвалідністю, важливо завжди пам'ятати, що потрібно звертатись безпосередньо до цієї людини, а не до супроводжуючої її особи. Крім того, необхідно дотримуватися наступних правил:
-не поводитися самовільно з людиною у візку, не котити її без дозволу, не хапатися без попередження за крісло-візок. При потребі перенести людину у візку запитати, за які частини візка можна брати, щоб піднімати;
- під час спілкування з людиною, яка сидить у візку, обличчя мають бути на одному рівні, необхідно або присісти, або сісти поруч на стільці, якщо мова йде про ознайомлення з документами, мати можливість сидіти поруч за столом;
- при з’ясуванні якої допомоги потребує людина з інвалідністю, необхідно пам’ятати, що допомога має бути ненав’язливою і не надмірною, потрібно вислухати: що і як робити. Люди на візку також мають різну фізичну справність, відповідно і допомоги можуть очікувати різної;
- запропонувати свою допомогу в разі, коли у людини є проблеми при користуванні письмовими приладдями;
- при розмові з особами із вадами слуху необхідно дивитися безпосередньо на співрозмовника, повільно і чітко промовляти слова із виразною мімікою. Джерело світла не повинно бути за Вашою спиною, бо в такому випадку обличчя буде затінене;
- необхідно мати можливість спілкуватися за допомогою переписки: мати листки паперу, блокнот, ручку/олівець тощо. Писати треба читабельним почерком, не формулювати довгих фраз;
- щоб привернути увагу людини, яка не чує, необхідно торкнутись її злегка за плече або помахати до неї рукою. Починайте спілкуватись, коли Вас помітили, не варто кричати
- потрібно підтримувати зоровий контакт, демонструвати спокій та позитивні емоції. Говорити ясно і чітко, не змінювати теми розмови;
- якщо спілкування відбувається через сурдоперекладача, необхідно звертатись безпосередньо до співрозмовника;
- спілкуючись із незрячими людьми потрібно називати себе і, залежно від ситуації, - присутніх. Описувати – де знаходитесь і попереджувати про перешкоди, які є на шляху;
- у розмові з незрячою людиною необхідно завжди звертатись безпосередньо до неї, представитися хто Ви, які маєте повноваження, після чого повинні запитати – чим допомогти;
- при супроводі у приміщенні треба попереджувати про перешкоди, які є на шляху, наприклад: «зараз будуть сходи, двері з порогом тощо». При можливості озвучувати інформуючи про оточення;
- якщо незрячу людину припровадили до якогось кабінету службової особи, то інформуйте, куди її привели, називайте цю людину і інших присутніх. Якщо збираєтеся читати, попередьте про це;
- не можна замінювати читання будь-якого документу його переказом, особливо, якщо при цьому треба поставити підпис;
- якщо рухаєтеся, потрібно обов’язково попередити про це, не тягнути за собою, а чітко пояснити – куди потрібно іти.
_03_03.png)
