В лютому 2018 року громадянин Г. звернувся до Каланчацького районного суду до Головного управління Національної поліції у Хенрсонській області, Державної казначейської служби України з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив стягнути з ДКСУ за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його користь 719000грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.
Рішенням Каланчацького районного суду під головуванням судді Скригун В.В. від 03 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку на користь Гришко В.С. моральну шкоду у розмірі 650000грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивач безпідставно перебував під слідством та судом у статусі підозрюваного і обвинуваченого в період з 24 січня 2004 року по 08 лютого 2016 року, а тому завдана йому моральна шкода підлягає відшкодуванню, в порядку та в розмірах, що визначені ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, гр. Г. звернувся з касаційною скаргою до Верховного суду
Однак, 06 серпня 2020 року Верховний Суд своєю постановою підтвердив правильність постановленого рішення першої інстанції, зазначивши, що суддя Скригун В.В. вірно визначила і встановила правильний період перебування позивача під слідством і судом, за який позивач має право на відшкодування моральної шкоди, визначила розмір відшкодування такої шкоди у межах заявленої такої шкоди у межах заявленої позивачем суми та не вийшла за межі позовних вимог.
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, Верховний Суд відмітив, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
_03_03.png)
