Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов’язків завжди є важливими й актуальними. Законом України “Про охорону дитинства” визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці . Закон передбачає, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.
Тому неналежне виховання малолітнього – це правопорушення батьків і, як наслідок, настання відповідальності.
Обов’язки батьків висвітлені в ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов’язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.
За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності а саме:
Ухиляння батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, – тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Протягом 2021 року до Каланчацького районного суду надійшло 53 адміністративних матеріали щодо скоєння правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП. В основному правопорушники жіночої статті, тільки 8 матеріалів були складені відносно чоловіків. 33 матеріали складені за частиною першою, 9 – за частиною другою, 10 – третьою, 1 – четвертою.
Два матеріали були повернені до органу, що їх направив для встановлення місця проживання правопорушника. 31 матеріал було розглянуто. З них, 6 із закриттям провадження по справі, 3 – за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Так, по справі № 657/759/21 гр. К. не прийняв мір щодо належного виховання сина, 05.02.2004 року народження, який 18.05.2021 року о 21:50 год. перебуваючи на території парку в с. Роздольне під час проведення всеукраїнської дитячої гри «Джура» здійснював паління тютюнових виробів «ЛМ ЛОФТ». Суддя мотивуючи своє рішення про закриття провадження зазначив слідуюче.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких обов*язків батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено які саме неправомірні діяння з боку гр. К. вказують на її ухилення від батьківських обов`язків.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини гр. К. у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення, рапортів працівників поліції викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».
У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що вказана у протоколі подія відбулася не в наслідок ухилення гр. К. від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання дитини.
Відносно двох осіб провадження було закрито у зв’язку у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Так, по справі № 657/36/21 дата вчинення правопорушення - 16.09.2020 року, день розгляду справи 15.02.2021 року. По справі № 657/36/21 дата вчинення правопорушення – 25.12.2020 року, день розгляду справи 30.03.2021 року.
По одній справі провадження було закрито у зв'язку з малозначністю правопорушення, обмежились усним зауваженням.
25 осіб притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення. 18 осіб оштрафовано в межах санкції на загальну суму 18700грн. Добровільно сплачено 2550грн. Семеро осіб притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження.
Якщо ж порівняти надходження справ по цій статті за аналогічний період 2020 року, то тенденція невтішна. Збільшення справ цієї категорії склало 83 відсотка, 53 справи цього року і 29 минулого.
Оскарження судових рішень не здійснювалося.
Шановні батьки!
Треба пам’ятати, що виховання дітей – відповідальна справа. Розуміння між батьками, взаємоповага, підтримка, самореалізація, баланс сімейного та особистого життя, змістовне дозвілля, спільна участь у вихованні дітей, рівний розподіл домашньої роботи, як компоненти ідеї гендерної рівності, створюють сімейне середовище, сприятливе для розвитку дитини, дотримання її прав, формування гармонійної особистості.
Щаслива сім’я – найкращий життєвий приклад для наслідування!
_03_03.png)
