ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ
( у відповідності до кримінального процесуального кодексу України – 2012 р.)
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правовому допомогу. Конституція України гарантує кожному обвинуваченому право на кваліфіковану юридичну допомогу адвоката (захисника).
Гарантіями права підозрюваного (обвинуваченого) на захист є, зокрема: презумпція невинуватості, включаючи покладання тягаря доказування на обвинувача і тлумачення сумнівів на користь підозрюваного (обвинуваченого); правило про недопустимість доказів; правило про недопустимість погіршення правового становища виправданого й засудженого; норми, що забезпечують свободу оскарження в апеляційному й касаційному порядку вироку та інших судових рішень.
Право підозрюваного (обвинуваченого), виправданого, засудженого на захист – це сукупність наданих йому законом повноважень для спростування підозри або обвинувачення, або пом»якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів .
Забезпечення права на захист є однією з основних засад судочинства в Україні. Право на захист належить до загальновизнаних принципів між народженого права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд. Доступ до адвоката як невід»ємна гарантія права на захист у разі кримінального обвинувачення, згідно з якими кожному заарештованому або затриманому повідомляються негайно причини арешту та пред»явлене обвинувачення і забезпечується право на невідкладне вирішення судом питання про законність затримання і справедливий публічний розгляд справи при наданні можливості захищати себе особисто або за посередництва обраного ним самим захисника.
З урахуванням матеріального становища чи інших обставин підозрюваний (обвинувачений) має право на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у відповідності до п. 3. ч.3 ст. 42 КПК України, ст. 25 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно зі ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» мають, зокрема, такі категорії осіб: 1) особи, які затримані за підозрою у вчиненні злочину; 2) особи, до яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою. Така допомога надається протягом 72 годин з моменту затримання.
Право на захист мають як підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий так і деякі інші учасники кримінального провадження, до яких належать особи, які чинили суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності. Дане право реалізується ними в межах і порядку, встановлених кримінальним процесуальним законодавством.
Відповідно до ч.4 ст. 20 КПК України - участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого потерпілого.
Поняття «право на захист» включає в себе:
- права, які підозрюваний (обвинувачений) може реалізувати власними діями шляхом надання усних або письмових пояснень із приводу підозри або обвинувачення, збирання і надання доказів, особистої участі у кримінальному провадженні, в тому числі участі в допитах інших підозрюваних (обвинувачених), потерпілих, свідків та експертів у суді, подачі скарг на дії й рішення слідчого, прокурора, слідчого судді й суду;
- права, які можуть здійснюватися підозрюваним (обвинуваченим) за допомогою захисника й законного представника шляхом реалізації прав та обов»язків цих осіб;
- наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді й суду обов»язків сприяти підозрюваному (обвинуваченому) в реалізації його права на захист, роз»яснювати йому права й обов»язки, а зокрема, забезпечити участь захисника, надати у встановлених законом випадках для ознайомлення необхідні документи й матеріали кримінального провадження, надати можливість зняття з них копій, розглянути клопотання і скарги, заслухати показання шляхом проведення допиту…
Незабезпечення підозрюваному (обвинуваченому) можливості особисто відстоювати свої інтереси у кримінальному провадженні всіма допустимими засобами і способами або обмеження його можливості скористатися допомогою захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування вироку й визнання недійсним інших рішень і дій.
У відповідності до ст. 30 КПК України кримінальне провадження правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими КПК України. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається. Це дуже важлива гарантія для людини, що залучається до кримінального провадження, оскільки вона заздалегідь знає, що її долю може вирішити тільки суд відповідно до встановленої демократичної процедури, що забезпечує підозрюваному, обвинуваченому право на захист.
Суддя Каланчацького районного
суду Херсонської області І.В. Максимович
_03_03.png)
