Звертаючись до суду з позовними заявами, як фізичні так і юридичні особи допускають ряд класичних помилок, наявність яких перешкоджає вчасному відкриттю провадження та розгляду справи, а у передбачених законом випадках, і поверненню позовної заяви, - позивачу.
Щоб не потрапити до вказаної вище ситуації, при подачі до суду позовної заяви треба керуватися ст.ст. 119-121 ЦПК України.
Зокрема п. 2 ст. 119 ЦПК України роз’яснює, що саме має містити заява:
1. найменування суду, до якого подається заява;
2. ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місце знаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі;
3. зміст позовних вимог майнового характеру;
4. ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6. зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
7. перелік документів, що подаються до заяви.
Згідно п. 8 ст. 119 ЦПК України, якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
Не зважаючи на це, особи, які звертаються до суду не завжди дотримуються зазначених в ЦПК України вимог. Як приклад, можна розглянути заяви представників банківських установ, які звертаються до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості. Ось найбільш розповсюдженні помилки і недоліки:
- зазначення ціни позову, але відсутність розрахунків по ній;
- неякісно виготовлені додатки, а саме: паспорт відповідача, його ідентифікаційний код, анкета, договір між банківською установою та позичальником, тощо;
- не зрозуміло, з якого моменту та в якому розмірі припиняються виплати за кредитом відповідачем та яка сума кредиту була ним внесена;
- не додаються належним чином оформлені копії статуту банку, а додаються лише перший аркуш копії статуту та відсутні посилання на їх надходження до суду;
- також додаються неофіційні копії документів. Порядок такого засвідчення копій документів встановлює Національний стандарт України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55. Згідно п. 5.27 Національного стандарту «Відмітку про засвідчення копії документа складають із слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії». Ця відмітка проставляється на копії документа нижче реквізиту «підпис» оригінала документа. Пунктом 5.26 Національного стандарту України встановлено, що відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи, відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.
Що стосується помилок, які допускають фізичні особи при зверненні до суду, то серед них можна виділити наступні:
- відсутність інформації щодо місця реєстрації чи місця проживання відповідача;
- невідповідність додатків, які вказані в позовній заяві тим, які надані позивачем;
- ненадання оригіналу свідоцтво про шлюб (справи про розірвання шлюбу);
- ненадання підтверджуючих документів, де вказано з якого моменту припинилися виплати аліментів (справи про стягнення аліментів на неповнолітню дитину/на утримання дружини);
- відсутність ціни позову (у справах майнового характеру);
- відсутність квитанції про сплату судового збору.
Хотілося б зазначити, що згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року, якщо заява не відповідає вимогам ст. 119, 120 ЦПК України, суддя відповідно до ст. 121 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки, то така заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У іншому випадку заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У відповідності до п. 5 ст. 121 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Суддя Каланчацького районного суду
Херсонської області В.В. Скригун
_03_03.png)
