Останнім часом багато уваги акцентується на зростанні тиску на суддів. Погроми, посягання на життя, поширення неправдивої інформації, проблеми в організації роботи Служби судової охорони та суддів-спікерів…
Дані Реєстру повідомлень суддів про втручання в діяльність суддів, що ведеться ВРП, свідчать про це яскраво. Так у 2017 році було зафіксовано 330 таких фактів. При цьому 87 із них-це повідомлення про дії органів державної влади, 19—народних депутатів і 227-громадян та громадських об’єднань. Розглянуто Радою за цей час менше від половини повідомлень.
Сьогодні судді здійснюють правосуддя в надскладних умовах. Вони постійно відчувають тиск іззовні та змушені значною мірою спиратися на свою внутрішню незалежність. Але незалежність судової влади є головною засадою правової системи держави в цілому.
Судовій системі потрібна власна охорона. І хоч наприкінці минулого року ВРП затвердила Положення про службу судової охорони, права та обов’язки ССО не врегульовані на законодавчому рівні.
Так, у розділі шостому Положення про цю службу передбачене право працівників на затримання правопорушників, застосування щодо них заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. Однак, такі повноваження, за законом, мають виключно правоохоронні органи. А Служба судової охорони наразі до них не віднесена. То чи зможе вона ефективно захищати учасників судового процесу, всіх учасників, не лише суддів. Судові охоронці вправі лише викликати поліцію. Вбачається єдиний вихід - розробити і ухвалити спеціальний закон про ССО, який регулюватиме її правовий статус як правоохоронного органу з відповідними повноваженнями, та внести відповідні зміни до закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
Незаконний вплив ну суд не обмежується лише фізичним тиском.
Сьогодні коментатори судових рішень не несуть жодної відповідальності. У процесі завжди є дві сторони, одна з яких, котра програє справу, частіше за все залишається незадоволена судовим рішенням. У соціальних мережах розходиться вал непрофесійних коментарів, автори яких часто навіть не читали рішення. Все це знижує довіру до суду.
Крім того, це ще одна форма тиску. За таких обставин відмовчуватися буде неправильно. Тому дуже важлива роль у налагодженні прямих зв’язків із громадськістю відводиться судді-спікеру. Його обов’язком, крім основної діяльності, є висвітлення офіційної позиції суду стосовно прийнятих ним рішень та виконання найголовнішого завдання – відновлення довіри. Але у жодному нормативно-правовому акті не визначено повноважень судді-спікера, що зменшує ефективність вирішення поставлених перед ним завдань. На сьогодні суддя-спікер змушений працювати з прес-службою через керівника апарату, що за умов потреби в миттєвій реакції іноді стає невиправданою перешкодою.
Газета «Закон і Бізнес» . Інтерв’ю надавала суддя Київського апеляційного адміністративного суду, кандидат у члени ВРП Оксана Епель.
_03_03.png)
