Підставою для припинення трудового договору відповідно до п.7 ч.1 ст.36 КЗпП є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження такої роботи.
Підставою для звільнення працівника є виключно вирок суду, що набрав законної сили, а не запобіжні заходи, які можуть застосовуватися до особи в період розслідування справи.
Отже, власник або уповноважений ним орган може видати наказ (розпорядження) про припинення трудового договору з працівником на підставі п.7 ч.1 ст.36 КЗпП тільки в разі отримання вироку суду, який набрав законної сили.
Розглядаючи позови про поновлення на роботі звільнених таких осіб, суди мають виходити з того, що з цих підстав трудовий договір припиняється в разі набрання законної сили вироком, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження такої роботи, та що днем звільнення вважається останній день фактичного виконання ним трудових обов’язків. Працівник не може бути звільнений з цих підстав, якщо він визнаний таким, що відбув покарання у зв’язку із знаходженням під вартою до набрання вироком законної сили.
Винесення обвинувального вироку, яким призначено покарання, що перешкоджає продовженню роботи, не є підставою для звільнення працівника.
Не можна звільнити працівника, який перебуває під вартою, до вирішення судом питання про його винність у здійсненні злочину. Незаконним є також звільнення з ініціативи адміністрації працівника, якого засуджено, але міра покарання не перешкоджає продовженню роботи на такому підприємстві, в установі, організації.
Останній день фактичного виконання працівником трудових обов’язків, тобто останній день роботи, вважається днем звільнення.
Власникові або уповноваженому ним органу доцільно отримати документальне підтвердження про набрання законної сили вироком, а вже після цього видавати відповідний наказ (розпорядження).
У разі набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до покарання, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Якщо трудовий договір з працівником буде припинено раніше від винесення судом рішення по справі, а працівника відповідно до рішення суду, наприклад, не буде засуджено, то в такому разі працівника потрібно буде поновлювати на роботі.
У наказі (розпорядженні) про звільнення зазначається дата та підстава припинення трудового договору відповідно до формулювання законодавства про працю з конкретним посиланням на статтю, пункт закону.
Відповідно до п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р. №58, записи в трудовій книжці про звільнення мають провадитися в точній відповідності до формулювання чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до ст..47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
Газета «Праця і зарплата № 20 (1080) від 30 травня 2018 року.
_03_03.png)
