При прийнятті Кримінального процесуального кодексу, було запроваджено інститут угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Метою нововведення було здійснення спрощеного кримінального провадження, за яким підозрюваний (обвинувачений) беззастережно визнає свою вину і погоджується на призначення узгодженого покарання, відмовляючись від права на судовий розгляд своєї справи.
Угода між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) створює правові наслідки тільки для її учасників.
Положення КПК, які регулюють процедуру підготовчого судового засідання, не встановлюють обов’язку суду оцінювати формулювання підозри та фактичні обставини кримінального правопорушення. Рішення, яке отримує прокурор, фактично підтверджує факт вчинення особою, яка не була учасником кримінального провадження, певного кримінального правопорушення.
В подальшому сторона обвинувачення в іншому кримінальному провадженні використовує такий вирок як доказ, що підтверджує певні обставини кримінального правопорушення та вину особи, яка не була учасником відповідної угоди.
Особливе занепокоєння викликають випадки застосування судом спеціальної конфіскації до майна інших осіб, які не були учасниками угоди. Як правило, власник майна дізнається про такий вирок вже після проведення спец конфіскації. Непоодинокими є випадки використання таких вироків Державною фіскальною службою при обґрунтуванні нереальності господарських операцій певної юридичної особи.
Вироки цієї категорії позбавлені процесуальної можливості оскарження.
Відповідно до вимог ч.4 ст.394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений виключно обвинуваченим, його захисником та прокурором. Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Проте, використовуючи окремі положення кримінального процесуального законодавства, особа може захистити свої права та інтереси шляхом оскарження відповідного судового рішення. Вирішальним є доведення особою, яка не була учасником провадження, того, що вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, дійсно стосується прав та інтересів конкретної особи.
Оскільки КПК не врегульовано право особи на оскарження вироку зазначеної категорії, підлягають застосуванню загальні засади кримінального провадження.
Газета «Закон і бізнес» №42 (1392) 20-26 жовтня 2018 року.
_03_03.png)
