Аналіз судової практики
Каланчацького районного суду при вирішенні питання про закриття провадження у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення
за період з 01.01.2018 по 01.10.2018
Питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення врегульовано статтею 247 КУпАП. Приписи цієї статті встановлюють обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, відповідно до пункту 7 частини першої цієї статті до підстав, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, віднесено закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). В цьому випадку, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Протягом періоду, що аналізується, з причин закінчення на момент розгляду справи трьохмісячного строку Каланчацьким районним судом було закрито 114 проваджень. В розрізі статтей КУпАП:
Що ж стало причиною закінчення зазначених строків.
По-перше, це не своєчасне звернення до суду органів, які склали протокол про адміністративне правопорушення. Як свідчить статистика майже 41 % зазначених справ це матеріали, які були подані вже після збігу визначеного терміну. При чому, в деяких випадках різниця між датою скоєння правопорушення і датою надходження до суду становила рік або близько того. Так, по справі № 657/2262/16-п правопорушення було вчинене 17.12.2016, а до суду матеріали надійшли 01.02.2018, по справам №№ 657/289/17, 657/290/17 правопорушення - 08.02.2017, до суду – 01.02.2018. Інші надходять через два місяці після вчинення правопорушення і хоча строки ще не скінчилися, однак термін, що залишився не завжди дає можливість розглянути справу до закінчення терміну, встановленого ст. 38 КУпАП. Так, по справі № 657/2482/17 правопорушення вчинене 14.10.2017, до суду надійшло 20.12.2017, засідання , що було призначене на 28.12.2017 відкладене, так як не було даних про отримання особою повістки, а вже на дату слідуючого засідання 15.01.2018 трьохмісячний термін збіг.
По-друге. На ситуацію, коли суд не має можливості ухвалити інше рішення ніж закрити провадження за строками впливає декілька факторів, зокрема, несвоєчасне отримання судових повісток, відсутність правопорушника за адресою вказаною в адміністративному протоколі. Крім того, не можна не враховувати рівень суддівського навантаження, який досить часто є черезмірним через затягування процесу призначення суддів-п‘ятирічок, а також виникнення непередбачуваних випадків, зокрема, відсторонення суддів від здійснення правосуддя.
Що стосується питання щодо необхідності встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення при констатації спливу строку накладення адміністративного стягнення за таке правопорушення.
На сьогоднішній день це питання викликає протиріччя на всіх рівнях, зокрема, між науковцями і суддями вищих інстанцій. Так, Науково-консультативною радою при Вищому адміністративному суді України в своєму узагальненому науково-консультативному висновку була висловлена правова позиція, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Такий висновок виходив з норм статті 247 КУпАП, яка передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Після виключення провадження втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. І саме це дає підстави стверджувати про відсутність у судді необхідності з’ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття справи.
Однак, судді різних інстанцій вважають безпідставним та необґрунтованим посилання на даний висновок, оскільки він носить суто рекомендаційний характер та не має силу закону.
А ось Вищий спеціалізований суд України в своєму листі зазначив, що вказівка законодавця у п. 7 ст. 247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 КУпАП. Разом з тим сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об’єктивного і повного з’ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного правопорушення, чи належить особа до суб’єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.
Аналіз судової практики Каланчацького районного суду свідчить про неоднаковий підхід суддів до вирішення питання щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП. І хоча троє з чотирьох суддів притримуються позиції щодо необхідності вирішення питання щодо наявності чи відсутності вини правопорушника практика свідчить про інше. З усього масиву аналізуємих справ, тільки в одному випадку особу було визнано винною. Так, по справі № 657/1235/18 особа вчинила правопорушення 24.04.2018, провадження по справі було закрито 13.08.2018 на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Однак, в своєму рішенні суддя, відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувала: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
За таких обставин більшість суддів Каланчацького районного суду вважають, що при закритті провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у суду існують правові підстави для з’ясування (встановлення) вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. А встановлення винуватості в свою чергу є важливим юридичним фактом, який може вплинути на відшкодування шкоди або можливість застосування більш жорсткої санкції.
Заступник керівника апарату
Каланчацького районного суду О.В. Звягіна
_03_03.png)
