Відповідно ст.21 ч.1 КЗпП трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівників зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підставою для припинення трудового договору відповідно до п.1 ч.1 ст.36 є угода сторін.
Про таке звільнення укладається угода між сторонами трудового договору, якими є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Трудовий договір за такої підстави припиняється в разі взаємної згоди сторін трудового договору.
Ініціативу щодо звільнення за угодою сторін може виявити як працівник так і власник або уповноважений ним орган.
Звільнення за домовленістю (угодою) сторін вважається універсальним способом припинення трудового договору. Тому що такий трудовий договір (у разі досягнення згоди) може бути припинений в будь-який час. Отже, сторонами за взаємної згоди визначається останній робочий день працівника.
Оскільки форма домовленості (угоди сторін) про звільнення за цією підставою не визначена, то пропозиція (ініціатива) й угода сторін про припинення трудового договору можуть бути як в письмовій, так і в усній формі.
Така підстава звільнення дозволяє власнику або уповноваженому ним органу і працівникові уникнути трудових спорів, пов’язаних із розірванням трудового договору.
_03_03.png)
