День пам'яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі президентських указів 1998 та 2007 років.
У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР.
Суттєвою особливістю Голодомору 1932-1933 рр. на Херсонщині порівняно з більшістю регіонів України було те, що значна частина селянства не відновила своїх господарств після голоду 1921-1923 рр. і неврожаю 1928 р. Про голод 1921-1923 рр. існує достатня кількість літератури, причому всі дослідники одностайно твердять про небувалі масштаби голоду саме на Херсонщині. Продовольчі труднощі1928 р. щодо Херсонщини слід вважати прологом Голодомору 1932-1933 рр.
Вже в 1928 р. було згорнуто НЕП, почались репресії проти тих селян, які відмовились продавати хліб державі по заниженим цінам. Доречно згадати, що індустріалізація в СРСР проводилась буквально на кістках селян. Лише за офіційними даними в 22 округах УСРР було проведено конфіскації майна в 33 тис. селянських господарств . Особливо багато розкуркулених було в Генічеському районі Херсонщини.
В 1929 р. голодувала біднота і держава була змушена взяти на себе їх підтримку. Для бідняків Херсонського округу було виділено 904 тис. крб., 50 тис. дітей отримували продпайки. 1928-1929 рр. на Херсонщині довели не лише неефективність соціально-економічної політики влади на селі (адже бідняки так і залишились бідняками через 12 років володарювання більшовиків). Ба більше - стала наочною неспроможність нагодувати власний народ і соціальну опору.
На Херсонщині практично паралельно з Голодомором 1932-1933 років відбувались масові репресії щодо селянства. Так, якщо на середину травня 1930 р. у Херсонському, Миколаївському й Одеському округах було розкуркулено 3482 селянські родини, то на кінець 1933 р. - 41323. Цей процес найінтенсивніше проводився саме на Херсонщині. «Розкуркулювались» всі ті селянські господарства, які - реально чи потенційно - не підтримували колективізацію. Для політичних репресій щодо незаможних селян широко використовувався термін «підкуркульник». Втім цілі розкуркулювання на Херсонщині, як і репресій в цілому, не відрізнялися від інших регіонів. Різниця була в масштабах. Так, за 1928-1932 рр. на Херсонщині за мінімальними оцінками було розкуркулено приблизно 13,5 тис. господарств.
Розкуркулення фактично перетворилось в антиселянську кампанію. Так, в Нижньосірогозькому районі вже на 15.06.1930 р. було розкуркулено 1181 господарство (тобто майже 18% всіх селянських господарств), а за 1930-1931 рр. репресовано 7 тис. селян. Це становило 22% селян (куркульські родини були порівняно численними).
Відрізнявся Голодомор 1932-1933 років на Херсонщині й тим, що в цей час край був промислово відсталим - обмаль залізниць, відсутність великого будівництва і значних та важливих для влади промислових закладів (за винятком порту і Херсонського заводу сільгоспмашинобудування ім. Г.І.Петровського). Це суттєво зменшувало загальну кількість продовольства, що виділяла влада на прод- пайки, та практично унеможливлювало перехід селянства в міста, на новобудови.
Чимало селян вмирало від голоду в містах. «Люди, на них було боляче дивитись, - згадує херсонець М.С.Татарінов, - Люди копирсались у смітниках, шукаючи чогось поїсти, ловили кішок, собак, земляних звірів, збирали трави. Коли я йшов на роботу, мені, як і іншим заводчанам, натовп не давав пройти.. .десятки рук хапали за поли, благали: «Хліба!» А що я міг їм дати, коли й сам був голодний, а вдома ще й голодна сім’я, діти?». Зрозуміло, що померлих в містах селян ніхто не рахував. Так, лише на Центральному ринку Херсона щодня помирало по 5-8 чоловік. Попри те, що їх намагались виштовхати помирати десь у менш людне місце.
Голодомор на Херсонщині порівняно з іншими регіонами супроводжувався небаченими жахами - високим рівнем канібалізму, масовими розладами людської психіки, самогубствами, епідеміями інфекційних хвороб, вживанням трупів тощо.
Чи не найбільш дискусійним є питання про демографічні наслідки Голодомору. Скажімо, складання списків громадян, загиблих від Голодомору 1932-1933 років по кожній сільській раді включно, не може дати навіть орієнтовну відповідь на питання про кількість померлих через цілий комплекс об’єктивних і суб’єктивних причин - втрата відповідних матеріалів (про ситуацію з книгами реєстрації смертей вже йшлося вище), неточність записів тощо. Скажімо, з 10452 наявних записів про смерть у 1932-1933 роках діагнози, безпосередньо пов’язані з Голодомором (дистрофія, виснаження від голоду, загальна слабкість, безбілковий набряк, анемія) складають лише 33,1% всіх смертей (підрахунки зроблено з тих книг реєстрації смертей за 1932-1933 рр., що сконцентровані в обласному державному архіві). І така ситуація типова для всієї України. У реальному житті, зазначають одночасно сучасники і дослідники тих подій, на селі ЗАГСи реєстрували від третини до половини загального числа смертних випадків. В таких умовах про точність фіксації як кількості смертей, так і їх діагнозу вести мову не доводиться.
Нагадаємо, що в 1932-1937 рр. сучасна Херсонщина входила до складу Одеської та Дніпропетровської областей. За 1932-1933 рр. у Дніпропетровській області померло 242,9 тис. чоловік, в Одеській - 217,2 тис., причому в 1932 р. у обох областях померло 124,1 тис. чоловік, а у 1933 р. - 336,0 тис., тобто у 2,7 раза більше.
При аналізі смертності в час Голодомору виявляється, що смертність у 1932-1933 рр. набагато перевищує смертність звичайних років, а в 1933 р. це збільшення сягнуло 4,5-5 разів по Одеській області. Та реальність була ще страшнішою.
Методи здійснення терору голодом на Херсонщині нічим особливим не відрізнялись. Як і скрізь в Україні, це супроводжувалось трагедіями, поодинокими спробами спротиву (так, в одному з сіл Генічеського району завідуючий школою організував демонстрацію під гаслом «Дайош гарячий сніданок!»), розправами над тими комуністами, які намагались зупинити виконання злочинних наказів, зусиллями місцевого керівництва і поля засіяти, і план перевиконати. Показовою є телеграма Генічеського райкому партії в грудні 1932 р. директорам МТС і радгоспів: «Припиніть видавати до приварку 200-300 грамів; як крайня міра .. .можна допустити видачу 50-100 грамів крупи до приварку».
Влітку 1933 р. Генічеське ДПУ забило на сполох з приводу епідемії сипного тифу в ряді сіл (Петрівка, Рождественка, Стокопані, Новогоригорівка). Одеський обком партії в березні 1933р. повідомив ЦК КП (б)У про тяжке положення з хлібопос- тачанням в Херсоні, де були зафіксовані випадки опухання і смерті від голоду.
В 1933 р. почались і випадки канібалізму - їх було зафіксовано в Хорлах Ка- ланчацького району, с. Заградівка Високопільського району. В березні Дніпропетровське ДПУ повідомляло про 379 голодуючих сімей, 1025 опухлих, 1862 померлих в Нижньосірогозькому, Високопільському, Генічеському районах.
Слід сказати і про інший вимір безпосередніх наслідків Голодомору 1932-1933 років для Херсонщини - зміни в етнічному складі населення. З часів Російської імперії Херсонщина поступово перетворювалася з українського регіону в «русского- ворящий», а поліетнічність була замінена біетнічністю (українці та росіяни). Аксіомою є те, що спрощення будь-якої системи неодмінно веде до її деградації. Втрата Херсонщиною багатьох етносів - причорноморських німців, кримських татар, ногайців, караїмів, французів, євреїв та інших - суттєво збіднила можливості модернізації регіону. Національний склад населення в 1930-х роках зазнав раптового зламу внаслідок демографічної катастрофи і більшовицької національної політики.
Підсумовуючи руйнівний вплив Голодомору на етнічну структуруУкраїни, відзначимо, що лише за 1933 р. ЗАГСи УСРР зареєстрували смерть 85 тис. росіян (33,2 тис. в місті і 51,8 тис. в селі), 27 тис. євреїв (20 і 7 тис. відповідно), 13 тис. німців.
Так, за Всесоюзним демографічним переписом 1926р. етнічна структура Херсонського округу виглядала так (у відсотках до всього населення): українці - 77,58, росіяни - 11,43, євреї - 6,28, поляки - 0,79, німці - 2,79, білоруси - 0,26. У 1959 р. українці складали 81,07% мешканців Херсонської області, росіяни - 15,56%, євреї - 1,27%, білоруси - 0,83%, а поляки та причорноморські німці
зникли .
Утворений у серпні 1933 р. Всесоюзний переселенський комітет при Раднар- комі СРСР (не випадково його створення співпало у часі з Голодомором в Україні) розгорнув діяльність щодо заселення українських сіл, які вимерли від голоду, так званими «доприселенцями». Так, з Росії в Одеську область було переселено 2120 господарств, у Дніпропетровську - 6679 господарств, в усю Південну Україну прибуло до 35 тис. переселенців.
У підсумку наголосимо, що Херсонська область як переважно сільськогосподарська та хлібовиробна значно постраждала від Голодомору 1932-1933 років. Це був свідомий геноцид українського селянства, організована терористична акція тоталітарного радянсько-більшовицького режиму.
Підготовлено заступником керівника апарату Каланчацького районного суду Звягіною О.В. на основі матеріалів Тетяни Водотики «ОСОБЛИВОСТІ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР. НА ХЕРСОНЩИНІ»
_03_03.png)
