На виконання листа Одеського адміністративного апеляційного суду № 2.5.5/22795/15 від 17.07.2015 року Каланчацьким районним судом Херсонської області проведено узагальнення судової практики застосування суддями ст. 99 КАС України за період 2012-2014 роки.
Метою проведення узагальнення є аналіз помилок і проблем, що виникають в процесі застосування частини першої-п’ятої зазначеної статті суддями Каланчацького районного суду Херсонської області та аналіз причин скасування судових рішень судом апеляційної інстанції, з зазначенням пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити формування єдиної судової практики.
1. Аналіз найбільш характерних помилок і проблем, що виникають із застосуванням ст. 99 КАС України, а саме частини першої-п’ятої зазначеної статті.
В період з 2012 по 2014 роки суддями Каланчацького районного суду Херсонської області розглядалися справи із застосуванням ст.. 99 КАС України.
Зі змісту частини першої статті 99 КАС України випливає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ця норма є бланкетною, її зміст говорить про те, що строк звернення до суду може бути встановленим іншими законами.
Строк звернення до суду поширюється на всі публічно-правові відносини, за винятком тих, які встановлені іншими нормами КАС України або іншими законами.
Строк звернення до суду може бути загальним або спеціальним. Загальний строк подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та законних інтересів особи становить шість місяців з дня,коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів, якщо не встановлено інше. Такий же строк – шість місяців (якщо не встановлено інше)передбачено для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень.
Спеціальні строки звернення до суду встановлюються КАС та іншими законами. Спеціальні строки звернення до суду залежать від суті позову:щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження звільнення з публічної служби (один місяць);оскарження дії суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів (один місяць) тощо.
У визначені моменту виникнення права на позов мають значення дві обставини. Перша – об’єктивна – наявність факту порушеного права. Друга – суб’єктивна – особа дізналася або повинна була дізнатися про факт порушення права.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов’язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Так, у разі виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення передбачених законом вимог перебіг строку обчислюється з дня виникнення підстав.
Строк звернення до суду з адміністративним позовом – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до суду з позовною заявою за вирішення цього спору і захистом своїх прав, свобод чи законних інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає право на звернення з адміністративним позовом, але у задоволені цього позову може бути відмовлено лише на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб’єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. А крім того, необхідно врахувати, що з плином часу певні обставини доказати чи спростувати стає все важче через те, що певні докази втрачаються.
2. Аналіз причин скасування судових рішень судом апеляційної інстанції.
За період 2012-2014 років суддями Каланчацького районного суду Херсонської області розглядались адміністративні справи з застосуванням норм статті 99 КАС України, а також були випадки скасованих та змінених рішень судом апеляційної інстанції.
Наприклад, до Каланчацького районного суду Херсонської області в 2011 році звернувся позивач Б.І.П. з позовом до Управління Пенсійного фонду України Каланчацького району Херсонської області про визнання дій протиправними. Позивач вимагав виплатити йому соціальну допомогу за період з початку 2008 року по лютий місяць 2011 року. Постановою суду від 20.05.2011 року позовні вимоги були задоволені. Керуючись статтями 46,48 Конституції України суд дійшов висновку, що право на соціальний захист не може бути обмежено та строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати, оскільки пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня.
Не погодившись з постановою суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного адміністративного суду та просив скасувати постанову Каланчацького районного суду Херсонської області і постановити нове рішення про відмову у задоволені позову позивачу.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2013 року апеляційна скарга була задоволена частково, а постанова Каланчацького районного суду Херсонської області від 20.05.2011 року змінена. При цьому апеляційний суд окрім правильності застосування норм матеріального права звернув увагу суду першої інстанції на те, що необхідно застосовувати до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 99 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду.
За таких обставин, причиною зміни постанови Каланчацького районного суду Херсонської області апеляційною інстанцією є помилкове застосування норм процесуального права.
Наприклад, до Каланчацького районного суду Херсонської області в 2011 році звернувся позивач Д.Г.М. з позовом до Управління Пенсійного фонду України Каланчацького району Херсонської області про визнання дій протиправними. Позивач вимагала виплатити їй соціальну допомогу за період з початку 2008 року по лютий місяць 2011 року. Постановою суду від 23.09.2011 року позовні вимоги були задоволені. Керуючись статтями 46,48 Конституції України суд дійшов висновку, що право на соціальний захист не може бути обмежено та строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати, оскільки пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня.
Не погодившись з постановою суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного адміністративного суду та просив скасувати постанову Каланчацького районного суду Херсонської області і постановити нове рішення про відмову у задоволені позову позивачу.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 року апеляційна скарга була задоволена частково, а постанова Каланчацького районного суду Херсонської області від 23.09.2011 року змінена. Окрім того, що неправильно було застосовано норми матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції була винесена, ще й з порушенням норм процесуального права, а саме, неправильно застосована норма ч. 2 ст. 99 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду.
За аналогічних обставин, причиною зміни постанови Каланчацького районного суду Херсонської області апеляційною інстанцією є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Наприклад, до Каланчацького районного суду Херсонської області в 2011 році звернувся позивач З.С.В. з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області про визнання діяння позивача незаконними та зобов’язати виплатити компенсацію на здоров’я у розмірі, передбаченому законодавством. Позивач вимагав виплатити йому компенсацію на здоров’я передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2004 – 2010 роки. Постановою суду від 22.09.2011 року позовні вимоги були задоволені. Керуючись статтею 76 Закону України № 39/95 від 08.02.1995 року «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» суд дійшов висновку, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не може бути обмежено строком давності. Отже позивачем строк звернення до суду з адміністративним позовом не пропущено.
Не погодившись з постановою суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного адміністративного суду та просив скасувати постанову Каланчацького районного суду Херсонської області і постановити нове рішення про відмову у задоволені позову позивачу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року апеляційна скарга була задоволена частково, а постанова Каланчацького районного суду Херсонської області від 22.09.2011 року скасована. Суд апеляційної інстанції встановив, що постанова суду першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме, неправильно застосована норма ч. 2 ст. 99 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду.
За таких обставин, причиною зміни постанови Каланчацького районного суду Херсонської області апеляційною інстанцією є неправильне застосування норм процесуального права.
3. Пропозиції щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики.
За результатами проведеного узагальнення та з метою формування єдиної та правильної судової практики застосування норм КАС України при розгляді адміністративних справ доцільним є:
- провести семінари з суддями місцевих судів з питань застосування норм процесуального права при розгляді адміністративних справ;
- здійснювати моніторинг змін у діючому законодавстві і вивчення судової практики з обговоренням їх на зборах суддів.
- надавати методичну допомогу судам першої інстанції;
- посилити контроль щодо однакової судової практики у судах всіх інстанцій.
Наведене узагальнення свідчить про те, що у більшості випадків рішення Каланчацького районного суду Херсонської області скасовуються з підстав неправильного застосування норм процесуального права, які регулюють строки звернення до суду з адміністративним позовом.
Як свідчить проведене узагальнення судової практики Каланчацького районного суду Херсонської області, найбільше проблем у суддів виникало при постановлені ухвал про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Підставою для скасування постанов практично у всіх випадках було те, що суддями Каланчацького районного суду Херсонської області не досліджувалися у повному обсязі обставини справи та неоднозначно застосовуються норми статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Узагальнюючи вищенаведене, зазначимо, що формування однакової судової практики при застосуванні законодавства сприятиме оперативності та ефективності розгляду справ, підвищуватиме рівень захищеності прав і свобод громадян.
В.о. голови суду О.В. Ковальчук
_03_03.png)
