Узагальнення судової практики щодо незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України.
Згідно ст.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), на місцеві загальні суди покладено завдання охорони прав і свобод громадянина, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і Законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Задачею провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке покладено в тому числі і на суд, полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були вжиті заходи адміністративного впливу.
Законом України від 18.01.2001р. № 2247-ІІІ до КУпАП було внесено статтю 204-1, яка передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України. Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України займається Державна прикордонна служба України. Пункти пропуску через державний кордон України — це територія або частина території прикордонної залізничної, автомобільної станції, морського, річкового порту, аеропорту (аеродрому) з комплексом будівель, споруд та інженерно-технічних засобів, де здійснюються визначені законодавством види контролю з метою пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. У пункті пропуску визначаються місця для безпосереднього перетинання державного кордону, а також зони прикордонного, митного та інших видів контролю.
Таким чином, перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: а) поза місцем розташування пункту пропуску; б) поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; в) хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Протягом березня 2014 року відбулось протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та їх приєднання до Російської Федерації на правах суб'єктів Російської Федерації. Враховуючи, що Каланчацький район географічно межує з окупованою територією, військовслужбовцями прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління ДПС України неодноразово були зафіксовані факти, що стали предметом судового розгляду за ст. 204-1 КУпАП.
Протягом 2015 року до суду було спрямовано 7 таких адміністративних матеріалів, що від загальної кількості справ про адміністративні правопорушення, що надійшли того року, склало 0,42%. В 2016 році зазначені справи не надходили.
В основному, склад правопорушення полягав в тому, що при виїзді з України перетин кордону здійснювався через пункт пропуску «Успенка», який відповідно протоколу КМУ № 97 від 12.11.2014р. не функціонує. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення АзЧРУ № 043791 від 17.02.2015 року, 17.02.2015 року о 07:10 год. в КПВВ “Каланчак” Каланчацького району Херсонської області ПА-РВ під час здійснення прикордонного контролю гр. М. було надано паспортний документ ЕЕ 714713. Під час з’ясування обставин перетинання лінії розмежування з’ясувалося, що останньою було здійснено перетинання кордону через закритий пункт пропуску “Успенка”. Своїми діями порушила вимоги ст. 12 Закону України “Про державний кордон”
Санкція даної статті передбачає можливість накладення адміністративного стягнення у виді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративного арешту на строк до п'ятнадцяти діб. У разі, якщо такі дії вчинено групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В результаті розгляду зазначених матеріалів по справам № 657/92/15-п та 657/240/15-п до адміністративної відповідальності було притягнуто двох осіб із призначенням штрафу в розмірі 1700грн. Одним із правопорушників штраф було сплачено добровільно повністю, з іншого - стягнення було проведено в порядку, передбачено ЗУ «Про виконавче провадження».
Крім того, з даних осіб рішенням суду стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 36,54грн.
По справі № 657/581/15-п провадження по справі було закрито та звільнено особу від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення. Підставою для цього стало слідуюче. В судовому засіданні гр. М. з протоколами про адміністративні правопорушення погодилась та пояснила, що 18.03.2015 року була змушена виїхати через пункт пропуску «Успенівка» та по території РФ через паромну переправу «Керчь» потрапила до АР Крим 19.03.2015 року об 00 год. 15 хв. Даний маршрут вона здійснила у зв’язку з веденням постійних бойових дій за основним її місцем проживання в м. Донецьк та просила суворо не наказувати, оскільки в неї немає взагалі коштів навіть на проживання.
Інші матеріали були повернені органу, який направив адміністративні матеріали. Так по справі № 657/238/15-п, вивчивши протокол та додані до нього матеріали суддя дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відповідно до якої, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час і суть вчинення адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Зокрема, прикордонною службою не було надано відомостей, які б підтверджували, який саме прикордонний пункт пропуску перетнула гр. М, оскільки з поданих матеріалів вбачалося лише дата перетину та прізвище особи, яка перетнула кордон.
По справам №№ 657/180/15-п, 657/181/15-п, 657/255/15-п причиною повернення стало слідуюче. Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП, справи про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 203 – 206-1 цього Кодексу, розглядаються протягом доби.
Особа відносно якої розглядається адміністративний матеріал до суду не з’явилася і представники Державної прикордонної служби України явку останньої в судове засідання не забезпечили, що унеможливлює розгляд вказаного матеріалу, так як, відповідно до положень ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суддя повернув протокол органу, який його направив, оскільки розглянути в строк передбачений законодавством виявилося не можливим так, як особа відносно якої складено протокол не була доставлена до суду, і згідно протоколу про адміністративне правопорушення проживала на непідконтрольній Україні території.
Що стосується демографічних показників. Всі особи були повнолітніми, більшість з яких є громадянами України. З семи складених протоколів, п’ять -відносно чоловіків, двоє - жінок.
Чинність цієї статті не поширюється на випадки повернення в Україну без встановлених документів громадян України, які стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, а також на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, якщо вони звернулися із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Суддями Каланчацького районного суду під час розгляду справ за складеними на підставі ст. 204-1 КУпАП протоколами застосовувалося тільки національне законодавство. Проблемних питань при розгляді справ зазначеної категорії не виникало. Всі рішення набрали законної сили.
_03_03.png)
