Узагальнення судової практики за наслідками здійснення розгляду
справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена
ст. 1551, ч. 1, 3, 4 ст. 156, ст. 164 КУпАП.
Охорона суспільних відносин у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності здійснюється за допомогою різноманітних засобів, зокрема шляхом встановлення і реалізації заходів юридичної відповідальності за порушення загальнообов’язкових правил та норм. Одним із її видів є адміністративна відповідальність, яка настає, головним чином, за вчинення адміністративних проступків, передбачених главою 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). До юрисдикції судів віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері підприємницької діяльності. Так, у відповідності до статті 221 КУпАП судді районних судів розглядають справи передбачені статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 162 - 162-3, 163-1 - 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12, 164, 164-3, 164-5 - 164-18, 166-1 - 166-4, частинами першою, другою, дев’ятою та десятою статті 166-6, 166-8 - 166-12, 166-14 - 166-18, 166-21, 166-22, 166-23, 166-24, 166-25.
Згідно статистичних даних за період з 01.01.2017 по 17.10.2017 в провадженні Каланчацького районного суду розглядалися справи даної категорії за такими статтями :
За статтею 156 КУпАП розглядалася одна справа. Об'єктом правопорушень, передбачених даною статтею, є суспільні відносини у сфері торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, а також у сфері охорони здоров'я населення. Так, 07.07.2017 працівниками поліції був складений адміністративний протокол відносно гр. К, яка здійснила продаж пива «Янтар», об’ємом 0,5 літрів, із вмістом спирту 4,6% особі, що не досягла повноліття. Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлюються ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідно до якої забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів: особам, які не досягли 18 років. Продавець алкогольних напоїв або тютюнових виробів має право вимагати у покупця, який купує алкогольні напої або тютюнові вироби, документ, що засвідчує його вік, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. Однак, в даному випадку, згідно пояснень неповнолітнього, продавець не запитала про вік покупця, що також є порушенням п. 10 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджений Постановою КМУ № 845 від 30.07.1996. Судом про розгляді протоколу було враховано всі обставини справи та визначено, що накладення адміністративного стягнення в межах санкції статті у виді штрафу в розмірі 510грн буде достатнім для попередженя вчинення нових адмінправопорушень.
Кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП є провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Суть зазначеного принципу полягає в тому, що суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру за умови, якщо суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено. Копія опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подання заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.
Об’єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Згідно ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва підприємцями (ч. 2 ст. 3 ГК України). Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суб’єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується наявністю умислу правопорушника спрямованого на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб’єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену КУпАП.
За статтею 164 КУпАП в провадженні Каланчацького районного суду протягом поточного року перебувало 36 справ, які були пов’язані з незаконним перевезенням пасажирів. Відповідно до статті 255 КУпАП протоколи за цією статтею в частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов’язаної з перевезенням пасажирів і вантажів складається працівниками центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, конкретно в даному випадку Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки. Всі зафіксовані працівниками управління факти, стосувалися вчинення господарської діяльності по перевезенню пасажирів, без одержання ліцензії на даний вид діяльності, через КПВВ «Каланчак» на кордоні з окупованим Кримом. Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, в даному випадку, Каланчацьким районним судом Херсонської області.
4 протоколи були повернені органу, що його склав, для дооформлення. Так, по справі № 657/380/17 причиною повернення стало зазначення в протоколі недостовірних даних про місце проживання правопорушника, що унеможливлює здійснення своєчасного повідомлення особи про дату та час проведення судового засідання. Ще по одному протоколу був зазначений 2013 рік народження правопорушника. А по двом справам суддею були виявлені інші недоліки при складанні протоколу, а саме – відсутність свідків та матеріалів на підтвердження викладених обставин.
21 справу було розглянуто. 11 осіб притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої. На всіх осіб накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000грн та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 320грн.
Двоє осіб оскаржили судове рішення і воно було скасовано апеляційною інстанцією. Згідно вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справ, підлягають для з’ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передаченим статтями 283-284 КУпАП. В постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник. Однак, цих вимог закону при прийнятті оскаржуваних постанов судом першої інстанції дотримано не було. Так, по справі № 657/726/17, своєю ухвалою від 06.09.2017 апеляційний суд зауважив, що ні у протоколі про адмінправопорушення, ні у постанові суду першої інстанції не вказано докази, відносно того, що особа дійсно займалася господарською діяльністю, чи купувалися квитки за проїзд, чи були сплачені кошти водію за проїзд. Крім того, суддя в своїй постанові не виклала обставини, які б свідчили про адміністративне правопорушення, встановлені при розгляді справи та висновки про вину особи, при цьому відтворивши у постанові лише формальні дані протоколу про адміністративне правопорушення. По справі № 657/383/17 суд першої інстанції не врахував, що норма ст. 164 КУпАП носить бланкетний характер, і тому в протоколі повинно бути посилання на норму спеціального закону, який регламентує ту чи іншу діяльність, яка потребує ліцензування або державну реєстрацію суб’єкта господарювання. Судом також не встановлено кому надавалися послуги, їх регулярність та отримання за їх надання прибутку.
Добровільно штраф не сплачено жодною особою. Виконавчі документи для стягнення у примусовому порядку було направлено тільки по відношенню до осіб, що проживають на підконтрольній території, по відношенню до інших правопорушників рішення суду виконати неможливо, оскільки вони є жителями АР Крим і на сьогоднішній день притягнення їх до адміністративної відповідальності залишається в основному тільки на папері.
Відносно 12 осіб провадження було закрито, з них -
Судді Каланчацького районного суду під час розгляду справ даної категорії керувалися національним законодавством. Проблемні питання при розгляді адмінматеріалів за ч. 1 ст. 164 виникають як правило при вивченні доказової бази, а вірніше в її відсутності.
Деякі матеріали справ не містять жодних доказів, які б свідчили про самостійність, регулярність та тривалість діяльності правопорушника, отримання від такої діяльності прибутку, тобто докази провадження порушником господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання. Факт одноразового здійснення перевезення пасажирів за плату не може кваліфікуватись як заняття господарською діяльністю, а вийти за межі протоколу про адміністративне правопорушення суд не вправі.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь. Крім того, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Другим проблемним питанням залишається виконання судового рішення, і це стосується не тільки справ даної категорії. Саме на цій завершальній стадії судового провадження досягається той результат, який бажає мати держава, починаючи з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення. Звернення та приведення в життя судового рішення про притягнення до адміністративної відповідальності слугує справі захисту прав громадян, суспільства, держави від правопорушень, забезпечує потерпілим відшкодування завданої правопорушеннями шкоди. Тяганина ж зі зверненням та приведенням судових рішень до виконання, відхилення від закону в процесі їх реалізації можуть звести нанівець, зробити марною велику і важку роботу як органів, що фіксують правопорушення так і суду. Ситація, що склалася через окупацію Криму та не підконтрольність деяких територій Донбасу, призвела до того, що затрачені людські та матеріальні ресурси виявляються марними. Штрафи по таких справах сплачуються тільки у випадку наявності правосвідомості громадян, в іншому ж випадку все лишається на папері. І хоча це більше політичні питання аніж суддівські, однак проблема на сьогоднішній день залишається не вирішеною.
_03_03.png)
