Узагальнення судової практики Каланчацького районного суду Херсонської області по розгляду адміністративних протоколів за вчинення правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП

Узагальнення судової практики Каланчацького районного суду Херсонської області по розгляду адміністративних протоколів за вчинення правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП

            У сучасних умовах затяжної соціально-політичної та економічної кризи української державності, військового протистояння на Сході України, гострої потреби модернізації й реформації всього державного механізму значно підвищуються вимоги до військовослужбовців щодо дотримання ними військової дисципліни, режиму законності та укріплення правопорядку. Зазначені вимоги потребують подальшого утвердження правомірної поведінки та кардинального зменшення правових відхилень серед персоналу будь-яких військових формувань і правоохоронних органів, насамперед серед військовослужбовців, залучених до охорони й захисту державного кордону України. Ефективним засобом забезпечення прогресивної діяльності держави виступає юридична відповідальність військовослужбовців, оскільки саме вона належно забезпечує реалізацію охоронної функції права. Юридична відповідальність лежить в основі службової дисципліни й сумлінного ставлення кожного військовослужбовця Збройних Сил України. Вона, як підтверджує сучасна практика, виступає ефективним методом і дієвою гарантією належного виконання службових завдань військовослужбовцями.

            Юридична відповідальність військовослужбовців визначена Статутом внутрішньої служби ЗС України. Відповідно до  ст. 26 військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. 

            За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

            За 10 місяців 2017 року в провадженні Каланчацького районного суду перебувало 79 адміністративних матеріалів досліджуваної категорії, з них, 5 повернено для дооформлення, 64 розглянуто.

            Зокрема, по статтям –

            1) ч. 2 ст.  172¹⁰  КУпАП  передбачає відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду. Тобто при  розгляді матеріалів за цією статтею виникає необхідність у  з’ясуванні судом слідуючих обставин :

- чи був відданий наказ;

- чи наказ був конкретним. Не можна розглядати як невиконання наказу невиконання військовослужбовцем загальних вимог служби, які містяться в статутах чи інструкціях;

- законність вимоги. Наказ повинен бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи, а наказ з фінансових, матеріально-технічних та кадрових питань, - крім того, у письмовій формі. Якщо наказ виданий з порушенням вимог, які до нього пред’являються законодавством, він є незаконним;

- чи був наказ відданий військовим начальником – військовослужбовцем, який для виконання певних завдань має в своєму розпорядженні підлеглих, наділений правом віддавати останнім накази, розпорядження та інші обов’язкові для виконання вимоги і застосовувати щодо них дисциплінарну владу;

- у чому полягає невиконання наказу : а) у діях, які вчиняти наказ прямо заборонив; б) невиконанні дій, які мали бути виконані згідно наказу; в) у виконанні таких дій з порушенням встановлених наказом строків та інших обов’язкових умов їх виконання;

- наявність особливого періоду.

            До Каланчацького районного суду в поточному році надійшло два адміністративних матеріали за цієї статтею. По справі № 657/1629/17 матеріали надійшли 26.07.2017, того ж дня справу було розглянуто. Військовослужбовець вину не заперечував, тому суд прийняв рішення про визнання його винним та притягнув до відповідальності за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, стягнувши з нього 2465грн штрафу та 320грн судового збору.

            По справі № 657/1891/17 протокол надійшов 22.08.2017, складений був 15.08.2017р.  Відповідно до  Інструкції з оформлення протоколів про військові адміністративні правопорушення,затвердженої наказом МОУ № 222 від 19.05.2015     (яка діяла на той момент) складений протокол та інші матеріали, що підтверджують факт вчинення військового адміністративного правопорушення, протягом трьох робочих днів формуються у справу. Наступного робочого дня справа про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом надсилається до районного, районного у місті (міського, міськрайонного) суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.  Під час направлення справи до суду необхідно враховувати норму статті 38 КУпАП, згідно з якою стягнення в справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих суду (судді), може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. В даному випадку з моменту виявлення правопорушення до моменту надходження матеріалів до суду вже пройшло 50 днів. Забезпечити одразу ж явку військовослужбовця  військова прокуратура Херсонського гарнізону не змогла. Виконуючи вимоги ст. 268 КУпАП особу було викликано судовою повісткою. Але оскільки в протоколі зазначається тільки місце реєстрації особи, то відповідно своєчасно він сповіщений не був, оскільки знаходився в місцях розташування військової частини. Після цього суд вимушений був з’ясовувати місце розташування військової частини та звертатися до командира частини про забезпечення явки військовослужбовця. Всі ці «маневри», що зайняли значний проміжок часу призвели до збігу тримісячного строку притягнення особи до відповідальності. І перебування судді деякий час на лікарняному по даній справі не може слугувати виправданням незабезпечення відповідними органами своєчасного направлення матеріалів та військовослужбовця до суду.

            2) За ст. 172¹⁴ перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, надійшло два протоколи, за результатами розгляду яких, осіб було звільнено від відповідальності за малозначністю.

            Так, згідно протоколу по справі № 657/134/17, військовослужбовець під час несення служби в прикордонному наряді «Пост спостереження» надав вказівку підлеглим військовослужбовцям про проведення господарських робіт та передачу зброї іншим військовослужбовцям. Характер дій службової особи при перевищені влади чи службових повноважень виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції, тобто це правопорушення не може виражатися в бездіяльності. Судова практика виходить з того, що як перевищення влади або службових повноважень кваліфікується : а) вчинення дій, які є компетенцією службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства б) вчинення дій одноособово, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення – за відсутності цих умов     г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. В даному випадку військовослужбовець перевищив надані йому права п. 6 глави 1 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ, затвердженої наказом МВС від 19.10.2015 № 1261, а саме, не узгодивши питання із керівництвом відділу ПС та оперативно-бойовою комендатурою, прийняв самостійне рішення щодо проведення господарських робіт та передачу зброї іншим військовослужбовцям.

            3) за статтею 172¹⁵ до суду надійшло 4 матеріали, один з яких був повернутий органу, що склав протокол. Підставою для цього стало повідомлення військовослужбовця, що за цим самим фактом відносно нього внесені дані в ЄРДР за ч. 2 ст. 413 КК України. Однак, прикордонна служба не надала ні підтвердження, ні спростування, а така інформація має суттєве значення для розгляду справи про адмінправопорушення.

            З об’єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 172¹⁵ характеризується суспільно - небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання чи неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов’язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Так, по справі № 657/181/17 військовослужбовець був відкомандирований до м. Одеса, однак назад до військової частини вирішив не повертатися, а сісти в автобус, що прямував до АРК. І тільки завдяки пильним діям прикордонників під час паспортного контролю особу було затримано та передано співробітникам ВСП та командиру військової частини. Таким чином, внаслідок  особистої недисциплінованості та безвідповідальності солдат недбало поставився до виконання обов’язків військової служби чим заподіяв шкоду інтересам військової служби, яка виявилась у підриві бойової готовності підрозділу та порушенні військової дисципліни. На час ухвалення судового рішення санкція статті передбачала тільки арешт з утриманням на гауптвахті, що і було застосовано суддею. Однак, виконати рішення виявилося неможливим. Причин цьому декілька. По-перше, в протоколах не вказується місце розташування військової частини в розташуванні якої служить особа, а відповідно до Інструкції про порядок і умови утримання військовослужбовців, заарештованих в адміністративному порядку, затвердженої наказом МОУ 18.05.2015 № 216, постанова суду про застосування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту виконується відповідним командиром (начальником) військової частини (установи) негайно після її винесення. Тобто, складаючи протокол за статтею, санкція якої передбачає арешт з утриманням на гауптвахті, працівники військової прокуратури не стали себе обтяжувати такими дрібницями як забезпечення судом інформацією, яка необхідна для реального виконання судового рішення.  Тому це лягло на плечі працівників суду, а це все час.   По-друге. Отримавши відповідну інформацію про місце розташування відповідної частини, суд надіслав для виконання постанову.  Через деякий час військова частина повертає постанову без виконання – бо солдат вже виключений із списків особового складу частини,  але саме цікаве коли – через два дні після складання протоколу. І про це суд дізнається через три місяця з дня отримання матеріалів. Питання - для чого держава затрачає час, матеріальні та людські ресурси, якщо все це від самого початку не має ніякого сенсу.

            По іншим двом справам провадження було закрито у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. По одній справі причиною стало те, що повідомити правопорушника про час розгляду справи виявилося не можливим. В протоколі зазначається тільки місце реєстрації і рекомендована пошта поверталася без вручення, бо людина в цей час перебувала у військовій частині, адреса якої для суду є невідомою.

            По іншій справі причина інша, але пропущення строків також сталася не з вини суду. Відносно правопорушника спочатку було розпочато досудове розслідування, за результатами якого провадження у кримінальній справі було закрито. На момент закриття тримісячний строк вже збіг. Відповідно і по справі про адміністративне правопорушення, яка розглядалася за матеріалами направленими до суду після закриття кримінального провадження, було ухвалене рішення про закриття провадження по справі.

            4) за статтею 172¹⁷ КУпАП, порушення правил несення бойового чергування, до суду було направлено 2 протоколи по одному факту. Суб’єктом даного правопорушення є військовослужбовець, який входить до складу чергових сил бойового чергування тобто до бойових обслуг, чергових змін пунктів управління, сил і засобів бойового забезпечення та обслуговування. Суб’єктивна сторона може характеризуватися як умислом так і необережністю. Порушення правил несення бойового чергування можуть полягати, зокрема, в самовільному залишенні бойового поста чи іншого місця несення бойового чергування. Саме це і стало підставою для складання вказаних протоколів, а саме, в ніч з 13 на 14  січня 2017 року сержант Л. та молодший сержант Р. діючи умисно, всупереч інтересам служби самовільно залишили місце несення бойового чергування та, маючи при собі ввірену йому зброю вирушили у власних інтересах до с. Олександрівка. Однак, притягнути даних осіб також не виявилося можливим, оскільки за місцем реєстрації, вказаного у протоколі, ні  правопорушникам ні свідкам вручити судові повістки поштарю не вдалося. І неодноразове перенесення дат судових засідань в кінечному підсумку призвело до закінчення терміну притягнення до відповідальності.

            5) за ст. 172¹⁸, порушення правил несення прикордонної служби, в  провадженні суду в поточному році перебувало 40 справ. Три матеріали було повернуто для дооформлення, 29 розглянуто.

            Порушення правил проявилися в слідуючому:

• нездійснення належним чином огляду місцевості охорони та оборони місця дислокації, що призвело до потрапляння сторонніх осіб на місце несення служби;
• під час здійснення прикордонного контролю не виявлено факт вчинення ними адмінправопорушення та не складено протокол у відповідності до ст. 204²;
• пропуск на виїзд з материкової частини України до ТОТУ громадян України на документах, які не давали право на перетин кордону;
• незаконний перетин автомобілів без проходження митного та прикордонного контролю;
• пропуск через державний кордон України осіб, стосовно яких є доручення правоохоронних органів і розвідувальних органів;
• використання особистого мобільного телефону;
• залишення місця несення служби;
• носіння грошових коштів понад 170грн.

Підставою для повернення матеріалів стало слідуюче:

• не зазначення в протоколі дати складання протоколу;
• не зазначення в протоколі за якою частиною статті кваліфікується правопорушення. З цього питання слід зазначити слідуюче. Редакція статті, яка містить дві частини почала діяти з 16.04.2017 і це вплинуло на різну судову практику в межах одного суду, так наприклад :

            Із загальної кількості розглянутих справ за ст. 172¹⁸  до 15 осіб застосовано адміністративне стягнення, з них 8 - штраф, 7 - арешт з утриманням на гауптвахті.  Що стосується такого стягнення як штраф, звертає увагу питання відповідності покарання тяжкості правопорушення. За перевищення граничного розміру грошових коштів максимум на 350грн було стягнуто штраф 2465грн + 320грн судового збору. З тих чи інших причин своєчасно штраф не сплачено. В результаті в порядку примусового виконання стягується 4930грн штрафу і 320грн судового збору. І за втрату військовослужбовцем ввіреного йому приладу радіаційного контролю, вартість якого за довідкою-розрахунком склала 5346,88грн також застосовано штраф 2465грн.

            Відносно 14 осіб провадження по справі було закрито, з них, 8 за малозначністю, так як вчинене правопорушення не завдало істотної шкоди інтересам держави і правам та інтересам громадян, 6 - у зв’язку із закінченням строків.

            Що стосується арешту з утриманням на гауптвахті, виявлено слідуюче:

1) по справі № 657/355/17 всупереч ст. 32¹ застосовано до військовослужбовця-жінки, постанову пізніше відізвано;

2) повідомлення про виконання стягнення надійшло тільки по двом справам.

            6) за ст. 172¹⁹, порушення правил поводження зі зброєю, а також речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Дане правопорушення передбачає порушення норм військових статутів, інших законів, інструкцій, положень, які визначають порядок поводження військовослужбовців з цими речовинами і предметами, дотримання якого є обов’язковим для запобігання нещасним випадків з людьми, аварій, катастроф, інших тяжких наслідків. Таке порушення може полягати, наприклад, в недбалому зберіганні вогнепальної зброї. В  провадженні суду в поточному році перебувало 9 таких справ. Об’єктом більшості з них стало залишення ввіреної зброї без нагляду. Також предметом судового розгляду стало використання власного полум’ягасника замість штатного дульного гальмо-компенсатора.  Ще один факт недотримання вимог Статуту гарнізонної та вартової служб ЗСУ призвів до нещасного випадку, коли солдат дослав патрон в патронник  і  пішов перевіряти джерело підозрілого шуму, послизнувся і сам собі вистрелив в ногу. Всі провадження було закрито, 2 - по строках, 7 – у зв’язку із малозначністю.

            7) Об’єктивна сторона діяння, яке передбачає відповідальність за статтею 172²⁰  полягає виключно в активних діях з вживання спиртних напоїв. Протиправним є розпивання будь-яких спиртних напоїв: пива  (крім безалкогольного), горілки, коньяку, вин, самогону чи інших алкогольних напоїв домашнього виготовлення. Що стосується розпивання одеколонів, лосьйонів, політури та інших одурманюючих рідин на спиртовій основі, то такі дії слід також розцінювати як адміністративне правопорушення. Досягнення алкогольного сп’яніння є не обов’язковим, оскільки достатньо одного факту їх розпивання. Сутність поняття «розпивання» охоплює не тільки сам факт вживання спиртного напою, але і дії, що передують йому (наприклад, розливання спиртного в стакани). За статтею 172²⁰  в  провадженні суду в поточному році перебувало 20 справ. Розглянуто 17, з них, 3 провадження було закрито, 1 - по строках, 2 – у зв’язку із малозначністю. 14 осіб притягнуто до адміністративної відповідальності, з них, до 13 осіб застосовано штраф, 1 арешт з утриманням на гауптвахті. Більшість правопорушень було кваліфіковано за частиною першої, однак на розгляді перебував і протокол за частиною третьою, яка передбачає наявність особливого періоду. Ще слід відмітити, що протоколів за цією статтею в 2017 році надішло в порівнянні з минулими роками набагато менше, так в 2015 їх було 51, в 2016 – 79. Однак, ні для кого не секрет, що подібні факти не дуже хочуть розголошувати. Пияки на фронті страшні не лише через те, що можуть зашкодити своєму здоров'ю. Військовий зі зброєю у стані алкогольного сп'яніння – це ще й загроза для усього підрозділу.  При цьому чи не всі джерела інформації сходяться на одному: зловживання алкоголем є основною причиною більшості не бойових втрат. Тому малозначність даного правопорушення дещо підлягає сумніву.

            Оскарження по справам даної категорії в поточному році відбулося тільки одного разу, апеляцію до розгляду прийнято не було, у зв’язку з пропущенням строків для апеляційного оскарження. Але, дана категорія правопорушників має свою специфіку і не всі готові ускладнювати свою службу, оскаржуючи рішення військової прокуратури чи свого командування.

            Сума штрафів, які були застосовані як адміністративне стягнення, склала 41399грн, добровільно сплачено – 19384грн. Термін розгляду більше одного місяця склав майже 23 відсотка.

            Підводячи підсумки даного узагальнення, хотілося б відмітити слідуюче. Проблема тривалого розгляду справ даної категорії або закриття провадження за строками полягає якраз в діях представників ЗСУ. Своєчасну явку правопорушників не забезпечують, інформація, що міститься в протоколах не дає змоги ні викликати особу, ні виконати рішення. Складають протокол і тут же звільняють особу. Повідомлення про виконання арешту також не завжди здійснюється. Тому очевидно, що відношення ЗСУ до попередження правопорушень та досягнення правопорядку залишає бажати кращого.