Узагальнення
судової практики Каланчацького районного суду Херсонської області
щодо розгляду клопотань про обрання, продовження, зміну та скасування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту
за 2018 рік - перше півріччя 2019 року.
Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування.
Загальною декларацією прав людини (ст. 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість. Статтею 29 встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Слідчим суддею в ході досудового розслідування за клопотанням слідчого, яке узгоджене з прокурором, вирішуються питання про застосування таких особливих заходів забезпечення кримінального провадження як запобіжних заходів, зокрема:
- домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ст. 181 КПК);
- тримання під вартою, який є виключним запобіжним заходом й полягає в примусовому утримуванні особи на визначений слідчим суддею і законом період часу у спеціальній установі, й застосовується виключно тоді, коли інші запобіжні заходи не можуть бути достатньо ефективними (ст. 183 КПК).
Згідно статистичних даних протягом 2018 року - першого півріччя 2019 року в провадженні Каланчацького районного суду Херсонської області перебувало 2 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Обидва задоволені.
Так, по кримінальному провадженню № 657/324/19 слідчим заявлено відповідне клопотання відносно гр. К.,1981р.н. у зв’язку з підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України. Вина підозрюваного підтверджувалася – показами потерпілої, показами свідка, протоколами проведення огляду місця події. Санкція статті - позбавлення волі на строк від 3 до 5 років. Слідчий зазначив, що підозрюваний в подальшому може переховуватися від слідства та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, який не заперечував проти задоволення клопотання та врахувавши, що підозрюваний не працює, характеризується посередньо, однак, має постійне місце проживання прийшов до висновку про задоволення клопотання, що й було зроблено в день його надходження.
В кримінальному провадженні № 657/593/18 слідчим 13 березня 2018 року було заявлено відповідне клопотання відносно гр. М., 1981р.н. у зв’язку з підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Вина підозрюваного підтверджувалася протоколом огляду речей, протоколами допитами свідків, висновком експерта та іншими наявними матеріалами. Санкція статті - позбавлення волі до 3 років. Однак, рішення про задоволення клопотання було ухвалено лише 31 серпня 2018 року, вже після затримання підозрюваного на виконання ухвали про надання дозволу на затримання з метою приводу.
Зазначені рішення в апеляційному порядку не оскаржувалися.
Як свідчить практика Каланчацького районного суду розгляду клопотань сторони обвинувачення у кримінальному провадженні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, значна кількість таких клопотань слідчими суддями задовольняються. За загальним правилом, судді задовольняючи клопотання керуються положеннями КПК України, тобто можна відзначити дві домінуючі підстави для задоволення клопотання: 1) доведена наявність хоча б одного із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; 2) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів, не пов’язаних із триманням під вартою, для запобігання ризиків. Посилання слідчого судді на такі підстави, найчастіше, пов’язане із наявністю не знятої чи не погашеної, у встановленому порядку, судимості підозрюваного, обвинуваченого, що свідчить про загрозу вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відсутністю постійного місця проживання в межах територіальної юрисдикції суду та ін.
Згідно статистичних даних протягом 2018 року - першого півріччя 2019 року в провадженні Каланчацького районного суду Херсонської області перебувало 14 клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З них, задоволено – 8, застосовано альтернативний запобіжний захід - 1, повернено органу досудового розслідування – 5.
Клопотання по кримінальному провадженню № 657/961/19 відносно гр. Ф., 1985 р.н., надійшло 24.05.2019, в той же день задоволено. Підозра - ч. 2 ст. 186 КК України, санкція - від 4 до 6 років позбавлення волі. Був затриманий 23.05.2019, неодноразово судимий, постійне місце проживання та роботи відсутнє, ризики, передбачені ст. 177 КПК є реальними та триваючими. Свідки та потерпіла в судовому засіданні не заслуховувалися, підозрюваний проти задоволення клопотання не заперечував. Термін тримання під вартою вказано з урахуванням дня затримання особи. Не оскаржувалося.
Клопотання по кримінальному провадженню № 657/479/19 відносно гр. П., 1957 р.н., надійшло 04.04.2019, наступного дня задоволено. Підозра - ч. 1 ст. 263 КК України, санкція - від 3 до 7 років позбавлення волі. Два місяці як звільнений по відбуттю строку покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК, постійне місце проживання та роботи відсутнє. Ризики, передбачені ст. 177 КПК є реальними та триваючими, а саме, спроба переховуватися від органів досудового розслідування, суду, вчинення іншого кримінального правопорушення. Свідки в судовому засіданні не заслуховувалися, підозрюваний проти задоволення клопотання не заперечував. Взяття під варту здійснено в залі суду, строк тримання почався з моменту проголошення ухвали. Не оскаржувалося.
В рамках кримінального провадження № 657/2373/18, відносно двох підозрюваних за ч. 3 ст. 187 КК України, 17.10.2018 були заявлені клопотання про взяття під варту відносно кожного. Затримання осіб в порядку ст. 208 КПК відбулося 15.10.2018. Слідчий суддя 18.10.2018 ухвалив рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 23.10.2018 до Херсонського апеляційного суду від захисників надійшли апеляційні скарги. 13.11.2018 колегія суддів апеляційні скарги відхилила, ухвали слідчого судді залишила без змін.
Аналогічний розвиток подій був і в кримінальному провадженні № 657/1063/19, де гр. Ю. було висунуто підозру за ч. 1 ст. 121 КК. В даному випадку характерним є те, що особа мала постійне місце проживання, одружений, на утриманні перебувало двоє неповнолітніх дітей, військовозобов’язаний, раніше не судимий. Однак, наявність обґрунтованої підозри, тяжкість злочину, відсутність постійного місця працевлаштування, можливість втечі та неодноразові прояві насилля до потерпілої до цього випадку стало підставою для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому також було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Такий висновок слідчого судді на думку апеляційної інстанції очевидно є обґрунтованим та допустимим.
Залишено без змін і ухвалу слідчого судді про взяття під варту гр. С., якій було висунуто підозру за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК по кримінальному провадженню № 657/180/18. При цьому адвокат звернув увагу колегії суддів на те, що підозрювана є людиною похилого віку та хворіє на гіпертонію. Однак, апеляційна інстанція підтвердила правильність ухваленого рішення, зокрема, наголосивши про можливість підозрюваної вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме довести свій злочинний намір щодо позбавлення життя потерпілої і проблеми зі здоров’ям в даному випадку ніяк не можуть слугувати стримуючим фактором.
А ось рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно гр. С. по кримінальному провадженню № 657/8/18 було дещо змінено апеляційним судом. Причиною зміни стала помилка при визначенні строку - до 26.03.2018. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено, зокрема протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Запобіжні заходи на даному етапі слідства застосовуються в межах досудового розслідування. З матеріалів справи вбачається, що гр. С. повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК 19.01.2018, а тому строк запобіжного заходу повинен обчислюватися до 19.03.2018 року включно.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з’ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов’язків, а також чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.
Клопотання по кримінальному провадженню № 657/2266/18 відносно гр. К., 1986 р.н., надійшло 01.10.2018. Підозра - ч. 1 ст. 263 КК України, санкція - від 3 до 7 років позбавлення волі. Злочин вчинив маючи непогашену судимість. Свідки в судовому засіданні не заслуховувалися, підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували. Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов слідуючого висновку. Особа обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, має постійне місце проживання, посередньо характеризується за місцем проживання. Однак, слідчим та прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України щодо можливостей підозрюваного К. ухилятися від слідства та суду, а також впливати на свідків, не надано доказів про неможливість застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, не наведено підстав відповідно до ч. 2 ст. 185 КПК для обрання іншого заходу. Враховуючи це, слідчий суддя вирішив, що більш м’який запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання до підозрюваного зможе забезпечити запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
05.10.2018 прокуратура подала апеляцію. Колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до наступного висновку. З урахуванням даних щодо особи підозрюваного, відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду, не зважаючи на підозру у вчиненні тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від процесуальних обов’язків не є надто високою у зв’язку з чим відносно нього може бути застосований інший, більш м’який вид запобіжного заходу, не пов'язаний з триманням під вартою, який одночасно зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Ухвалу скасовано, застосовано цілодобовий домашній арешт.
Відповідно до ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування здійснюється з участю підозрюваного.
Виключення з цього правила, передбачене ч. 6 ст. 193 КПК України, згідно якого допускається розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності підозрюваного лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
П’ять клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту було повернено органу досудового розслідування з підстав невиконання та втрати законної сили ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, які були ухвалені раніше в рамках цих кримінальних проваджень. Доказів про оголошення підозрюваних в міжнародний розшук не було.
Крім того, по кримінальному провадженню № 657/1570/14-к слідчий звернувся до суду із клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак в порушення вимог ч. 2 ст. 188 КПК самого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке подається одночасно, надано не було. І хоча слідчим суддею було надано 5-денний строк на усунення недоліків, повторного звернення з боку правоохоронних органів здійснено не було.
В п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України». При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).
Так, в кримінальному провадженні № 657/231/18 захисник просила змінити запобіжний захід гр. П. у вигляді тримання під вартою на більш м’який. На її думку потреби у застосуванні такого запобіжного заходу як взяття під варту відпали, оскільки обвинувачений жодним чином не перешкоджав встановленню істини по справі. До обрання відносно П. запобіжного заходу, останній самостійно з’являвся до слідчого та приймав участь у слідчих діях, знаючи про досудове слідство не вчиняв жодних дій для зміни місця проживання чи приховування речових доказів. Зобов’язується з’являтися на перший виклик до суду та опору не чинити.
Вислухавши думку учасників провадження та враховуючи те, що в судовому засіданні відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України суд задовільнив клопотання захисника та змінив обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю.
Результати узагальнення судової практики свідчать, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням запобіжних заходів, слідчими суддями враховуються як загальні вимоги, які стосуються таких заходів, так і спеціальні вимоги щодо окремих їх різновидів, закріплені у КПК. При цьому судді звертають увагу на те, що відповідні клопотання мають не лише за формою і складовими відповідати вимогам закону, але й бути належним чином обґрунтованими.
_03_03.png)
